"Сонячні" діти
Кожного року 21 березня (день і місяць вибрані за номером пари та кількістю хромосом) з 2006 року весь світ відзначає Міжнародний день людини із синдромом Дауна.
Що таке синдром Дауна?
Більшість людей має 23 пари хромосом (всього 46) — половину від батька, половину — від матері. Проте у випадку синдрому Дауна людина має додаткову копію 21 хромосоми, тобто загалом — 47 хромосом. В організмі все взаємопов’язано, і поява додаткового генетичного матеріалу впливає на всі біологічні процеси. Так, у людини з’являються певні особливості, характерні для синдрому Дауна.
В Україні проживає понад 15 тисяч осіб із синдромом Дауна. Щорічно в країні народжується 450 дітей з такою хворобою. Проте суспільство ще й досі не готове прийняти їх. Дітей із синдромом Дауна недаремно називають “сонячними”. Вони насправді дуже відверті та щирі, вірять усьому, що Ви їм кажете.
Раніше до людей із синдромом Дауна ставились досить критично. Вважалося, що вони – психічно хворі. На жаль, навіть сьогодні не всі знають, що виникнення хвороби пов’язане із наявністю однієї зайвої хромосоми у 21-й парі. Генетичний збій відбувається незалежно від способу життя батьків, їхнього здоров’я, звичок та освіти.
Такі діти – візуали, 80% інформації про оточуюче вони сприймають очима. Більшість пізно починають розмовляти, тому показують усе руками. Буває, що до 6 років не вимовляють жодного слова, а деякі вже у 2 роки щебечуть. Якщо з такими дітьми правильно працювати з дитинства, вони мають усі шанси стати самостійними і зайняти гідне місце у суспільстві.
Діти з синдромом Дауна спроможні нормально розвиватися та навчатися у звичайній школі. Правда, для цього їх необхідно підготувати. В цьому можуть допомогти лікарі-психологи та спеціальні центри для раннього розвитку дітей з обмеженими можливостями, яких в нашій країні стає все більше. Після такої спеціальної підготовки дитина з синдромом Дауна продовжує навчання у школі та, навіть, у вищому навчальному закладі.
Пабло Пінеда – перший викладач в Європі з синдромом Дауна, який руйнує стереотипи щодо можливостей “сонячних людей”. Незважаючи на складнощі з освітою, Пабло старанно навчався у школі та успішно закінчив вищий педагогічний навчальний заклад.
За світовою концепцією ООН та Конвенції про права інвалідів, інвалідність трактується як одна з ознак людства, а не як вада. Малюки з генетичними відхиленнями набагато краще розкривають свої можливості, якщо вони живуть удома в атмосфері любові, з ними проводять навчання за спеціальними програмами, а суспільство не відштовхує цих дітей.
Маємо надію, що і в нашій країні “особливі” діти зможуть жити повноцінним життям.
Матеріал підготувала: Наталія Сарай, фахівець Меденицького ІРЦ разом з головним спеціалістом Лесею Ладанай
https://youtube.com/shorts/mfyKPy6Ocf8?feature=share
https://youtube.com/shorts/Cg83c1Mq16s?feature=share